Заборонена тема
Уяви собі — за 11 років війни цю тему не наважився озвучити ніхто. Це — найтемніше табу нашого часу. Але ми все ж спробуємо...
Не читай цей пост! Справді — закрий і повертайся до справ та своєї метушні. Відкрий його тільки тоді, коли будеш на повному релаксі.
Отже. Знаєш, щось дуже дивне відбувається...
Найзвичніша їжа — ті самі страви, що були й раніше — раптом дарують у 3–4–5 разів більше смаку й кайфу. Улюблена музика викликає вибух у грудях, а краса дівчат навколо — плавить мозок і перехоплює подих, як ніколи. Як у перший раз.
Фільми, які бачив десятки разів, — доводять до сліз... Ми трахаємось, як шалені кролики, й ловимо такі потужні оргазми, що сам бог насолоди позеленів би від заздрощів!
Ми кохаємо на повну — і щодня, щогодини кажемо про це нашим коханим. Ми не відкладаємо «на потім», а дбаємо про близьких тут і зараз.
Ми послали під три чорти все зайве, неважливе — й живемо тільки заради справжнього, великого, щирого.
Холера, та невже це все відбувається тільки зі мною?..
Я перечитав сотні й сотні спогадів з Другої світової — і не раз натрапляв на одну й ту саму фразу, яку автори сором’язливо ледь наважувались вимовити вголос: «Це був найкращий час у моєму житті...»
Це казали ті, хто пройшов крізь смерть, кров, втрати й морок. Кажуть, психологи назвали це явище: гіпервигільність, або ж гіперреактивність сенсорної системи. Це як постійно бути під важким кайфом 24/7 — тільки без наркотиків. Бо десь там, на рівні підсвідомості, організм відчуває кінець... І, як на прощання, поспішає віддати всі резерви радості, любові, світла.
Добре, припустимо: це кінець. Не маю нічого проти. I це — мій свідомий вибір. І мене все влаштовує.
Хіба що постараюся супроводити до пекла кількох "братцев-славян"...😜💥
Прожити, хай і коротше, але таке повне, пульсуюче життя — насичене яскравим кайфом і неосяжним щастям — бл*дь, хіба це не найкраще, що може випасти на долю людині на цій й*бнутій планеті?...
Потвори хотіли поселити в наших душах страх і відчай, а натомість зробили нас абсолютно щасливими.🎉💖 Які ж тупі, безнадійні невдахи...🤣
Тож не журися, козаче! Навіть у цьому пеклі можна знайти ах*єнно світлу сторону!🔥👍
P.S.: І до речі. Смерті немає. Доведено. Коли-небудь розповім...
На головну
Уся інформація, розміщена на цьому сайті, є суб’єктивною думкою приватних осіб, що ґрунтується на власних спостереженнях, досвіді та особистих висновках. Матеріали не є науково підтвердженими фактами, не мають офіційного статусу та не повинні сприйматись як професійна порада (медична, психологічна, юридична тощо). Сайт створено з єдиною метою — підтримати українців у протистоянні психологічній війні, додати сил, гумору та відчуття опори в складні часи. Проте вся подана інформація — на ваш розсуд. Будь ласка, ставтесь до неї критично, обережно і з урахуванням здорового глузду. Використовуючи цей ресурс, ви погоджуєтесь, що робите це на власний ризик і відповідальність.
Головна | Контакти / Contacts
- Ганно, а де мій автомат?
- Та під подушкою, як завжди.
- А чому він пахне пирогами?
- Бо я вчора ним тісто місила - руки зайняті були галушками!